ДЕЩО ПРО «ТИТАНІВ» і КАРЛИКІВ

            У кожного своя радість і печаль. У цей справді складний час Міністерство освіти і науки України очолила високопрофесійна жінка, педагог і науковець Лілія Гриневич. Лише людина, яка абсолютно не причетна до освіти не відчула позитивних змін у цій галузі. Втім, абсолютно не причетних нема, тому що почалася серйозна шкільна реформа. Назрівають законодавчі і організаційні зміни у царині середньої професійної та вищої освіти. Це давноочікувані зміни, хоч Міністерство Лілія Гриневич очолює якихось півроку. У мене не було бажання публічно висловлюватись з приводу її роботи але надто вже радісно смакують злостивці виявлений у неї «плагіат». Всім відома знаменита фраза А. Ейнштейна: Якщо я бачив далі за інших, то лише тому, що стояв на плечах титанів. "Бачити далі за інших" у науці, мистецтві - в чім завгодно - дозволяє знання того, що було вивчено, відкрито, придумано до тебе, іншими. І лише тому, що вони - ці гіганти - все це вивчили, відкрили, придумали, ти можеш бачити далі, ніж вони, продовжуючи їх справу. Тому важливо знати все, що було раніше і, опираючись на ці знання, йти вперед. Саме в цьому сенсі вживають вираз "стояв на плечах гігантів" – тобто, опирався на їх досягнення. Якби не було цієї спадкоємності, то і наука, і мистецтво стояли б на місці, і кожне наступне покоління ще раз відкривало б те, що вже було знайдено у попередньому. А оскільки Гриневич займається управлінням освітою і наукою, то все це можна прикласти конкретно до сфери її діяльності. Ось так і не інакше. 
            Я перечитав десятки реплік, заміток і форумів тих авторів, котрі щиро ненавидять Гриневич. Від елементарно-примітивних «геть з посади, хай йде у відставку» до повчально-мудрих, з претензією на «глибину» мислення та натяком на власну високоморальність і порядність. Буцім-то після того, що СТАЛОСЯ, вона сама ПОВИННА прийняти «мудре» рішення і піти…Панове (а в більшості «гаспада»), а що, власне, СТАЛОСЯ? Чому це з доброго дива вона ПОВИННА йти у відставку? 
            Шановні, ви з дуба чи кози не падали? Давайте подивимось, хто вони, ці моральні «авторитети», які верещать найголосніше? Можливо, серед них є сучасний К. Ушинський, одна стаття якого «Рідне слово» - про розробку наукових засад національного виховання – вартує сотень ваших статей? Чи А. Макаренко зі своєю «Педагогічною поемою», який реально вивів у люди сотні своїх вихованців? Чи практикуючий самородок на кшталт В. Шаталова зі своїми вражаючими «опорними конспектами»? А може, серед «высоконравственных», всесвітньоНевідомих вчених, які так запекло шельмують  Міністра, знайдеться хоч один В. Сухомлинський, який би написав (і втілив у життя!) ЩОСЬ СХОЖЕ на нетлінну працю «Серце віддаю дітям»? Нема серед зловтішників ЖОДНОГО подібного суб’єкта. 
            Проте докторські дисертації вони, здебільшого, захистили успішно. А тепер скажіть мені, шановні, чи багато серед них оригінальних розробок,- технічних, технологічних чи гуманітарних, - які РЕАЛЬНО «втілені у метал і пішли у серію, у виробництво», як кажуть технарі? Які, зрештою, не трансформувалися ЛИШЕ у сотні статей і десятки монографій (яких далі України ніхто не читав), а були взяті за основу, чи ВПРОВАДЖЕНІ у якомусь секторі економіки з реальним економічним чи соціальним  ефектом? Про довідки, що підтверджують «липовий» економічний ефект наразі мова не йде. 
            Хтось скаже, якщо КОРИСТІ (економічного ефекту) від дисертацій нема, то навіщо їх взагалі писати? Безумовно, писати треба. Вигода або користь буде навіть у тому випадку, якщо із СОТНІ дисертаційних розробок хоч би ОДНА буде впроваджена у життя. І саме такі розробки реально рухають технічний і соціальний прогрес. Зрозуміло, що якби не було СОТНІ, то не з’явилась би й та ОДНА. І ця одна «перекриває» всі інші. 
            Іноді запитують, а яку суспільну цінність мають дисертації тих науковців (а їх більшість) розробки яких з різних причин не впроваджені у життя? Відповідь однозначна: вони також цінні! Іншої думки не може й бути. Тому що, у будь-якому випадку, для успішного захисту докторської дисертації людина витрачає 5-10 (а іноді 20 і більше) років свого життя. І це роки напруженої науково-дослідницької праці, дуже часто роки поневірянь. Безумовно, за цей час здобувач поглиблює свою кваліфікацію, достеменно вивчає теорію, стає відмінним експертом у конкретній галузі, що дає йому право гордо носити наукову ступінь «доктор наук» викладати в університеті або працювати в НДІ. А знаючи іноземні мови та комп’ютерні технології ще й виїзджати за кордон тощо. Серед невпроваджених дисертаційних розробок є й такі, які просто були не на часі, дещо дивні або незрозумілі для більшості – хай депонуються, це також інтелектуальний фонд, який може принести велику користь.
            Що стосується Лілії Михайлівни – то не сумнівайтесь, вона завершить роботу над докторською і успішно захиститься. У неї для цього є всі підстави: дві вищі освіти – біохімік-викладач і економіст-менеджер. Вона стажувалась у Варшавському і Колумбійському університетах, вільно володіє англійською, польською мовами. Кандидатська робота була пов’язана з децентралізацією управління освітою. Скажіть, а в Україні багато докторів наук, які вільно володіють кількома мовами? Так отож. Гриневич – одна з найфаховіших українських міністрів. Перестаньте «капати на мізки» і давити на психіку Лілії Михайлівні. Адже вона відверто і щиро ПОЯСНИЛА причину цього непорозуміння. Що ще хочеться? СОЖРАТЬ, як каже старший брат? Отримаєте задоволення? Звідки така кровожадність? На себе подивитись не хочеться? 
            Задам ще раз «наївне» питання вченим, яким ще «свербить» ця тема, ще хочеться кинути СВОЮ хворостину у багаття сучасних інквізиторів. Серед вчених-критиканів є ХОЧ би ОДИН, котрий НЕ послуговувався здобутками попередників? Нема! І бути не може. Часи самобутніх, оригінальних наукових розробок канули в Літу. Оригіналами були Геродот, Арістотель, Піфагор, Фалес Мілетський, Платон, Адам Міцкевич і ще сотні китайських, єгипетських і інших дійсно «титанів». Але це відбувалось у ті часи, коли наука була автаркія і вчені не могли комунікувати один з одним. Навіть славетний Ейнштейн геніально пояснив, чому він «бачив далі інших». І хай хтось з вас скаже, що не займався кампіляцією. Тому КАМПІЛЮЙТЕ, шановні критики, створюйте «власні» твори і «наукові продукти», але НЕ тисніть на Лілію своїми закликами про «честь, совість, євроінтеграцію» тощо. Так, НЕВЕЛИЧКА  ЕТИЧНА ПРОМАШКА у неї вийшла, посилання на використану літературу треба робити. Але чому такий гвалт? Чи ВЖЕ відбувся захист і пильні «учоні» виявили, що ці статті були покладені в основу докторської ? Ні, такого й близько не було. Міністр ВСЕ пояснила. Отож, не робіть з мухи слона, перестаньте шельмувати і смакувати та переключіться на якусь корисну діяльність. 
            …Колись середньовічний вчений монах Бернард Шартрський порівнював своїх сучасників з карликами, що сидять на плечах гігантів. Він говорив, що вони бачать далі і більше, ніж їх попередники, не тому, що самі мають ширший кругозір, а тому, що піднесені мудрецями давнини на висоту їх гігантського росту...

А. Шостак,                                           
член-кореспондент АН ВО України