Інформація до відома

Засідання Президії АН ВОУ від 27.03.2018 р.

 

Шановні колеги! Інформуємо, що 27 березня 2018 року під головуванням Президента Академії наук вищої освіти України доктора медичних наук, професора, акад. Табачнікова С.І. відбулося засідання Президії АН ВО України, у якому взяли участь 30 її членів, зокрема, віце-президенти, академіки-секретарі фахових відділень, керівники регіональних наукових центрів та голови обласних відділень Академії.

На розгляд Президії АН ВО України було винесено питання порядку денного засідання про корупцію в Україні та світі і антикорупційні заходи. З цього питання з метою запобігання корупції серед академічної спільноти зі змістовою доповіддю виступив віце-президент з питань запобігання та протидії корупції акад. Воробей П.А., який дав визначення поняттю «корупційних злочинів», охарактеризував їх види та порівняльно-правові характеристики і кримінальну відповідальність за такі види злочинів.

Академік Воробей П.А. підкреслив, що поняття «корупційний  злочин» та похідні від нього є широко вживаними у законодавстві багатьох країн світу, зокрема і тих, які виникли на теренах колишнього СРСР і правові системи яких близькі до правової системи України.

За словами доктора юридичних наук, професора Вороб’я П.А., специфікою Кримінального кодексу України (далі – КК України) є те, що у ньому не розглядається відповідальність за корупційні злочини в межах якогось окремого регіону його Особливої частини. Вперше законодавче визначення корупційних злочинів у національному КК України з’явилося на підставі Закону України «Про національне антикорупційне бюро України» від 14.10.2014 р.

Корупційними злочинами відповідно до КК України вважаються злочини, передбачені ст.ст. 191,262, 308,312,313,320,257,410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також ті злочини, які передбачені ст.ст. 210,354,364,364-1,265-2,268-369-2 цього Кодексу.

До кола корупційних злочинів слід віднести:

1. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України).
2. Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням (ст. 210 КК України).
3. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем (ст. 262 КК України).
4. Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом, шахрайства або зловживання службовим становищем (ст.308 КК України).
5. Викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 312 КК України).
6.  Викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням (ст. 313 КК України).
7. Порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 320 КК України).
8. Підкуп працівника підприємства, установи чи організації (ст. 354 КК України).
9. Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодлсення (ст. 357 КК України).
10. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України).
11. Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 364-1 КК України).
12.Зловлсивання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (ст. 365-2 КК України) та інші.

Типовими ознаками корупційного злочину є:

-          суспільна небезпечність;
-         протиправність;
-         вчинення його спеціальним суб’єктом;
-         наявність виключно умислу;
-         караність.

Віце-президент з питань запобігання та протидії корупції акад. Воробей П.А. також наголосив на кримінально-правових наслідках вчинення корупційних злочинів, а саме:

•        при звільненні від кримінальної відповідальності. Зокрема, така особа не може бути звільнена від кримінальної відповідальності: у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК України); у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК України); у зв'язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК України); у зв'язку із зміною обстановки (ст. 48 КК України);

•        при призначенні покарання. Зокрема, такій особі не може бути призначене більш м 'яке покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України);

•        при звільненні від покарання та його відбування. Зокрема, така особа не може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставі ч. 4 ст. 74 КК України, навіть якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

•        при знятті судимості. Зокрема, зняття судимості до закінчення строків, зазначених у ст. 89 цього Кодексу, не допускається у випадках засудження за умисні тяжкі та особливо тяжкі, а також корупційні злочини (ч. 2 ст. 91 КК України).

На додаток до наведених вище положень слід зазначити, що вчинення корупційного злочину розглядається як підстави до застосування спеціальної конфіскації.

Не менш цікаво з питання про світову велич Тараса Шевченка порядку денного засідання Президії АН ВОУ виступив віце-президент з соціально-гуманітарних наук, доктор філологічних наук, професор, акад. Погребенник В.Ф., який дуже слушно провів паралель між двома згаданими вище питаннями порядку денного, зазначивши, що видатний Кобзар був першим у царській Росії борцем із корупційними проявами.

Внесок Тараса Григоровича Шевченка в українську і світову літературу неоціненний. Неможливо сьогодні уявити українську літературу і навіть культуру в цілому без творчого доробку Тараса Григоровича Шевченка.  Академік Погребенник В.Ф. також підкреслив, що питання про світову велич Т.Г. Шевченка саме у березневому порядку денному неабияк слушне. Адже саме у цьому місяці вшановується пам’ять Великого Кобзаря.

Т.Шевченко – геніальний поет, мислитель, пророк національного відродження в Україні. Він –  велика і невмируща слава українського народу. В особі Шевченка український народ ніби злив усі свої найкращі духовні сили, свою велич, обравши його співцем своєї історичної слави і соціальної недолі, власних сподівань та прагнень.

Тарас Шевченко – поет-національний пророк, голос народного сумління, духовний батько українства, творець традиції літературної праці як подвигу, заклику, пророцтва. Найпереконливішу оцінку величі Шевченка дав І.Я. Франко: „Він був сином мужика і став володарем у царстві Духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим”. Менше відома така прекрасна алегорія І.Я. Франка: Т.Г. Шевченко був „немов великий факел з українського воску, що світиться найяскравішим і найчистішим вогнем європейського поступу”. Світова велич митця полягає у тім, що його неповторний світ перейнятий ідеями волі, добра і справедливості, релігійним чуттям, є людиноцентричним і найтісніше пов'язаним з історією. Неоціненна спадщина Кобзаря – це національна святиня, Новий Заповіт українському народові і вселюдству.

Тарас Шевченко народився на княжій Звенигородщині. Волею провидіння він поєднав у собі східно- й західноукраїнську кров, тобто був рокованим стати співцем нової, вільної української родини, великим соборником. У Вільно 16-літнім юнаком, закоханим у молоду модистку Ядвіґу, він під час повстання поляків усвідомив найвищу гідність, із якою народ зривається з рабських колін виборювати волю і долю, й це усвідомлення перейшло у творчість.

Ще у передмові до „Кобзаря” (1847) Т.Г. Шевченко підкреслив етноментальну окремішність українців, визначив культурну програму нації: „А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди”. Цим він протиставився тодішнім нашим письменникам, що вважали себе „сынами отчизны общей”, а запорукою успішного розвитку нашої культури засадничо виставив її українськість і рідномовність, відпорність на чужі впливи.

На погляд акад. Погребенника В.Ф., велич Т.Г. Шевченка виявилася й у тому, що задовго до модернізму він обрав осердям естетики Красу. Сприйняти її, нетлінну, як вияв божої благодаті, писав він, не дано матеріалістичній „напівлюдині”. Засобом осягнення нездеформованої краси, що ошляхетнює душу, є, на його думку, природність, одухотвореність і простота.

Т.Г. Шевченко не тільки гартував пророче слово, а й уклав український „Буквар”. Виданий на початку 1861 р., він випередив час єдністю морального, етичного, релігійного виховання й освіти у найтіснішому зв'язку з національною традицією, наголосив: „Чи є що краще, лучче в світі, / Як укупі жити, 3 братом добрим добро певне / Пожить, не ділити?”. „Буквар” став „дорогоцінною лептою у справу національного відродження” ознаменував перевагу добротворящої Книжки над революційною сокирою, й у цьому полягає світова велич Т. Шевченка. Після виходу „Букваря” Тарас Шевченко планував видрукувати арифметику, етнографію і географію ціною п'ять копійок, „а історію, тільки нашу, може вбгаю в 10 копійок. Якби Бог поміг оце мале діло зробить, то велике б само зробилося”. Як бачимо, він, озброюючи народ безцінними знаннями, добре розумів важливість „малих справ” і прямий їх зв'язок із великим ділом визволення України.

Хворе серце генія навіки зупинилося в Петербурзі вдосвіта 26 лютого (за ст. ст.) 1861 р. Миттєва смерть спостигла його на порозі майстерні, до якої він спускався зі спальні. До речі, власного помешкання академік не мав, та людиною бідною не був. Серед описаного його майна – кишеньковий золотий годинник фабрики Тобіаса, інші коштовні вироби, гравюри, в т.ч. оригінал Рембрандта, меблі, посуд, приладдя для малювання і гравірування, одяг „малороссийский мужской”, навіть жіночі й дитячі речі.

Авторитет Шевченкового слова є високим не тільки завдяки його політичній вагомості, а ще й тому, що український народ сприймає його твори не лише як красне письменство, а й як фактор розвитку всього культурного життя в Україні.

Про інтонаційні засоби у творах Тараса Григоровича Шевченка виступила академік-секретар відділення філології та мистецтвознавства Шевчук С.В. Вона продекламувала вірш Григорія Латника«Тарасові Шевченку».

Славних прадідів великих
Правнуки погані
Досі ще не схаменулись
Люті та захланні.

Славні прадіди великі
Жахаються з неба –
Коять правнуки погані
Те, чого не треба.

Нахапатися не можуть –
Усього замало,
Віддали Вкраїну-неньку
Лиху на поталу.

Щоби діяти корисно,
Їм бракує кеби;
Тож задовольняють власні
Незмірні потреби.

Вже й палаци спорудили,
Де блищать розкоші;
Розплодилися неначе
У волоссі воші.

До народу трудового
Їм немає діла;
Відьми чорні їх, напевне,
В лісі породили.

Відкажу тобі, Тарасе,
Журно, сумовито,
Що рядки твої пророчі
Мушу повторити:

Доборолась Україна
До самого краю
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.

 

Окрім окреслених вище питань, урахувавши всі надані пропозиції від членів Академії, на засіданні Президії АН ВО України одноголосно було затверджено перспективний на 2018-2022 рр. та календарний на 2018 р. плани діяльності АН ВО України.

Також було взято за основу проект Стратегії розвитку Академії на 2018-2022 рр. з подальшим затвердженням на Бюро Президії.

Слід підкреслити, що на згаданому вище засіданні Президії АН ВОУ також виступили віце-президенти Академії з короткою інформацією про проведену ними роботу за період з 22.12.2017 р. по 26.03.2018 р.

Було заслухано звіт про роботу відділень соціально-гуманітарних наук фахового віце-президента акад. Погребенника В.Ф. та визнано їх роботу  «задовільною».

У своїй звітній доповіді акад. Погребенник В.Ф. наголосив, що після Загальних звітно-виборчих зборів академіки гуманітарних відділень розпочали у 2018 р. роботу з написання планів заходів та графіків конференцій, а також із подання пропозицій до проекту Стратегії розвитку АН ВОУ та інформації про її академіків.

Відділення філології та мистецтвознавства проводило Міжнародний день української мови за участю академіків відділення С.В.Шевчук, В.Ф. Погребенника, М.Я. Плющ, Ю.Л.Мосенкіса. У результаті акції постав підсумковий документ, у котрому, зокрема, міститься звернення до Президента України та Верховної Ради України про необхідність проголосити у ближчому часі Рік української мови.

За матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції «Українська мова сьогодні, вчора й завтра в Україні та світі», співорганізатором якої виступила АН ВОУ, видано фаховий «Науковий збірник» випуск  9 і практично готовий №10. У ближчих планах - Міжнародна науково-практична конференція, присвячена національно-патріотичному формуванню студіюючої молоді: аспекти виховання національної гідності, ідентичності і гордості.

Відділення мас-медій брало участь у розробці концепції заходів Міжнародного форуму «Наукова й освітянська еліта України: випробування часом», проведення якого планується на жовтень-листопад  цього року; видало збірник 7-ї Міжнародної науково-практичної конференції «Інформаційний простір. Українські реалії і проблеми військової журналістики й освіти» та підготувало проект договору про співпрацю у видавничій діяльності між Академією й Інститутом журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка, а також розробило проект видання спільних монографій АН ВО України. Готується №1 електронної газети «Академія». Віце-президент з видавничої діяльності, академік-секретар відділення В.І. Шпак з метою розбудови міжнародної співпраці Академії проводить перемовини щодо співпраці з університетом словацького міста Жиліни.

Відділення загальної педагогіки з новим керівництвом на чолі (академік-секретар – д-р хім.. н., проф. Вербицький В.В.) й у складі 15 дійсних членів сформувало й подало досить насичений план роботи на 2018 р., де заплановано кілька вагомих Всеукраїнських форумів, на базі Національного еколого-натуралістичного центру, а ще інтернет-наради (щоквартальні вебінари) відділення, а також налагодження співпраці з ГО «Спілка освітян України».

Cлід зазначити, що Президія АН ВО України схвалила ідею проведення Міжнародних форумів за участі та підтримки Академії: «Медицина ХХІ століття» (червень 2018 р.) та «Наукова й освітянська еліта України: випробування часом» (жовтень-листопад цього року).

Насамкінець головуючий засідання Президії АН ВОУ акад. Табачніков С.І. щиро подякував присутнім за участь у його роботі, побажав усім членам Президії міцного здоров’я, творчої наснаги, нових звершень та плідної співпраці!

 

 

 

РІШЕННЯ № 1

засідання Президії ВГО «АН ВО України»

    від 27 березня 2018 р.                   м. Київ                  

 

Заслухавши і обговоривши питання порядку денного і з метою подальшого вдосконалення якості діяльності Академії, Президія ВГО «АН ВО України»

У Х В А Л И Л А:

1.     З метою запобігання і протидії корупції в академічному середовищі інформацію віце-президента з питань запобігання та протидії корупції акад. Вороб’я П.А. прийняти до відома, всіляко сприяти антикорупційній діяльності у сфері освіти та визнати це явище неприйнятним для високого звання педагога.

2. Доповіді віце-президента з соціально-гуманітарних наук, акад. Погребенника В.Ф. про світову велич Тараса Шевченка та акад. Шевчук С.В. прийняти до відома, визначивши неоціненний внесок Великого Кобзаря в розвиток української і світової літератури та культури і для подальшої розбудови Української демократичної держави. Авторитет Шевченкового слова є високим не тільки завдяки його політичній вагомості, а ще й тому, що український народ сприймає його твори не лише як красне письменство, а й як фактор розвитку всього культурного життя в Україні. Членам Академії – популяризувати Шевченківське слово та включати до своїх публічних виступів, зокрема – до лекцій, твори Т.Г. Шевченка.

3. Роботу відділень секції соціально-гуманітарних наук за період з 22.12.2017 р. по 26.03.2018 р. вважати задовільною.

4. Взяти за основу проект Стратегії розвитку Академії на 2018-2022 рр. з подальшим затвердженням її на Бюро Президії АН ВОУ та оприлюднити її на сайті до 05.04.2018 р.

5. Затвердити перспективний на 2018-2022 рр. та календарний на 2018 р. плани діяльності Академії та оприлюднити їх на сайті до 30.04.2018 р.

6. Провести за участі та підтримки ВГО «АН ВО України» Міжнародні форуми «Медицина ХХІ століття» (червень 2018 р.) та «Наукова й освітянська еліта України: випробування часом» (жовтень-листопад цього року)

7. Здійснити виїзне засідання Президії АН ВО України у м. Ужгород 18-19.04.2018 р. (відповідальний – віце-президент-головний учений секретар Процюк Р.Г.).