СЛОВО ЛИПЕНЬ У КОНТЕКСТІ КОМПРАТИВІСТИКИ

Слово липень ‘сьомий місяць року’ виникло ще в праслов’янській мові – спільній мові слов’ян, які в давні часи були єдиним мовним і етнічним цілим. У порівняльно-історичному мовознавстві (компаративістиці) праслов’янська мова розглядається як мова-предок слов’янських мов. Сама ж праслов’янська, прамова слов’ян, виникла в далекому минулому, у 3 тисячолітті до н. е., на основі одного з праіндоєвропейських діалектів. Слов’янські мови класифікуються як мови слов’янської групи індоєвропейської сім’ї, поряд з іншими групами, зокрема балтійською, германською, романською. Тому, наприклад, слово мати (у родовому відмінку матері) у слов’янських мовах і мовах індоєвропейської сім’ї в цілому має близький фонетичний вигляд. Порівняйте в слов’янських мовах: російське мать (у родовому відмінку матери), білоруське маці; болгарське ма́йка, ма́ти, македонське маjка, словенське mа́ti (у родовому відмінку matere); полабське mоtei, польське matka, чеське mа́ti тощо; в інших індоєвропейських мовах: латинське māter, давньогрецьке μήτηρ, авестійське mātar-, тохарське А mācar, тохарське В mācеr, давньоверхньонімецьке muoter, німецьке Mutter, англійське mother, латиське mâte, вірменське mair тощо.

Для праслов’янської мови компаративісти реконструювали форму *mаti (у родовому відмінку *matere); для праіндоєвропейської мови – *māter-. У праіндоєвропейській слово *māter- було утворене за допомогою суфікса -ter- від кореня *mā, джерелом якого була дитяча мова.

Тепер, коли механізм компаративістичних реконструкцій став, сподіваюся, зрозумілим для пересічного читача, можемо повернутися до нашого слова липень. У праслов’янській мові слово *lip-ьn-jь ‘час цвітіння липи’ утворилося від lipа ‘липа’. Ось приклади з деяких слов’янських мов: білоруське ліпень, чеське lipen, польське lipiec, словацьке lipeň ‘червень’.

Нам залишається тепер поговорити про етимологію слова липа. Порівняйте, зокрема, російське липа, білоруське ліпа; болгарське липа́, словенське lı́pa; польське, словацьке, верхньолужицьке, нижньолужицьке lipa, полабське lаі̯pо. Для праслов’янської мови реконструюється форма *lіpa. Генетично тотожними є слова балтійських мов: литовське lı́еpa, lı́еpе, латиське liẽpa, lіеpе, пруське lеіp. На думку етимологів, праслов’янський іменник *lіpa пов’язаний з дієсловами *lьpěti, *lьpnǫti (укр. ліпити, липнути); назва може бути зумовлена липким соком липи.

Володимир Глущенко